25 грудня (за старим стилем) 1845
року у Переяславі 31-річний Тарас Шевченко написав «Заповіт».
У листопаді 1845 року Шевченко працював у
Археографічній комісії і мусив весь час роз’їжджати по селах і містах,
змальовувати старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі. Погода видалася
мокрою, холодною. Вранці поет виїхав із села В’юнище в Андруші, в дорозі змок
до нитки, а надвечір повернувся до В’юнища зовсім хворим і зліг у чужій хаті
серед чужих людей.
Про хворобу
поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Осипович
Козачковський і негайно ж перевіз Тараса Григоровича з В’юнища до себе у
Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів.
Після 20
грудня хворому погіршало, становище стало майже безнадійним. На Різдво Тарас
Григорович лежав, сумно дивився у стелю і думав про кінець життя, про долю
України, про майбутнє рідного народу. У таку годину Шевченкові страшенно
захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово, і на
папері лягли рядки: «Як умру, то поховайте…»
На щастя,
міцний організм Шевченка переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив у
путь на Чернігівщину, а «Заповіт» пішов у люди.
Джерело:
http://www.ednist.info/news/32029
Віртуальний музей "Заповіту" Т.Г.Шевченка
Немає коментарів:
Дописати коментар