неділя, 3 квітня 2016 р.

Собори душ своїх бережіть...

03 квітня 1918 року народився Олесь Гончар, якого по праву назвали великим Українцем, совістю нації, подвижником її духовного відродження.
Для мене він, насамперед, автор пронизливого, духовного, людяного "Собору" - "гордої поеми степового козацького зодчества".
Його слово не втрачає актуальності й сьогодні.
Крилаті вислови з творів Олеся Гончар

  • Мистецтво, це, можливо, останнє пристанище свободи!…
  • Є така штука - наркотик владолюбства, героїн кар’єризму… Його тільки раз вхопи - і пропав…
  • Свобода й кохання - два несучі крила поезії! Все інше тільки оздоба!
  • Мова - це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.  
  • Як важливо, щоб людина не втратила віри, не розгубила надій. значення часом майже рятівного набирають речі ніби малоістотні - спогад якийсь, усмішка напівзабута, прикмета, що іншого тільки повеселила б...
  • Завжди знайдеться ескімос, котрий дасть вказівку жителям тропіків, як їм поводитись під час спеки.
  • Дорожіть днем - ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так,
    щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить! Знайте, що всі ми станемо перед судом будучини, а перед тим судом ніякий володар, ніякий найбільший руйнач не переважить посліднього муляра… Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало - близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується - не планується одна тільки смерть.
  • Життя любить терплячих.
  • Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, кінець кінцем мусять відчувати себе злидарями.
  • Будьте лицарями!
  • Людина - найцінніший у світі капітал!
  • Оружжя все більшає в розмірах, а люди щодалі меншають.
  • Всі ми руйнуємо. Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо, своєю байдужістю! І зараз самі сіємо байдужих! Плодимо жорстоких...Самі плекаємо руйнача!
  • Чи не більше мусить лякати живущого те, що проіснувати він може безцільно, пройти дорогу життя людиною-авоською, відцвісти свої весни-пустоцвіти.
  • Адже людина доти й людина, допоки не втратила здатність бачити, крім потворностей життя, і його красу.
  • Каліка той, хто не здатен предківщиною дорожити.
  • Земля — не полігон. Земля — це нива, щоб сіяти...
  • Ні, поки це плем'я, що населяє землю і зветься людством, не усвідомить себе як єдине ціле, — не буде йому добра!
  • Просто дивно: чому в нас такі люди злі? Звідки ця злоба, зневага, неприязнь до інших? Бажання образити, принизити людину, свого ближнього - це, звичайно, патологія, але чому вона так поширена?

Немає коментарів:

Дописати коментар