Купальська ніч, царівна срібноока

Купальська ніч

В повітрі пахне травами і медом,

Хтось череду зірниць порозганяв.

Вхопивши срібну нитку Андромеди,

Купальська ніч спустилася на став.

І розпустила пишні темні коси-

Чорніші за вороняче крило.

На запашні розніжені покоси

Дрібне намисто росяне сповзло.

Десь серед лісу блимає багаття

І сипле іскри в темну каламуть,

А поміж блюдець сонного латаття

Вінків духмяних кружальця пливуть.

Гойдає вітер язички шовкові

Свічок тонких у плетиві хмільнім:

Пливуть вінки до берега любові,

Маленькі цятки тануть в далині.

І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-

Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...

Грайливий вітер пригорнув тополю,

Дрібні листочки подихом обпік.

Наталя Данилюк

                      ********* 

Купальська  ніч,  царівна  срібноока,

З  мережива  прийшла  тисячоліть,

Між  чебреців  ішла,  розовобоких,

В  руках  –  казковий  папороті  цвіт.

Купальська  ніч,  легендами  повита,

Переплелись  де  доля  і  любов,

І  народилася  якраз  під  сьоме  липня,

Коли  вінчав  закоханих  Стрибог.

Купальська  ніч,  твої  найкращі  квіти

З  колоссям  жита   поряд  у  вінку,

Без  тебе  не  бува  ніколи  літа.

Я  все  життя  люблю  тебе  таку.

Ганна Верес

                     ********** 

Де вінки волошкові цілували воду

І вогні купальські шугонули в ніч,

Повінчались радощі, молодість і врода,

Й не зімкнула ніченька зоресяйних віч.

 Там дорога стелиться стрічкою широкою,

Їй кивають весело журавлі криниць.

Вибалок зав'юнився зморшкою глибокою,

Все собі тікаючи від п'янких зірниць.

Пугач ріже темряву поглядом, мов скалкою:

Духів злих відлякує мудрий жартівник

Й миттю зачарований ніжними русалками,

З жабуриння мокрого виліз Водяник.

Тихо ліс поскрипує, папороть ховаючи, -

Не дає спокою нам чудодійний цвіт!

Все горить тихесенько, щастя розсіваючи,

Певно, бору сивому додаючи літ.

Анатолій Клюско