У полі Фландрії
Гойдає вітер мак рядами,
Щоб знали місце, де ми є;
Там жайвір ноту дістає
Ледь чутно між гармат місцями.
Нас більш нема. Хоч цими днями
Жили, стрічали сонце з вами.
А зараз ложе в нас он де,У полі Фландрії.
Забудьте свари з ворогами,
Слабкими кидаєм руками
Вам факел, хай снаги стає.
Без клятви не заснем ніде,
Хоч маки і ростуть над нами
У полі Фландрії.
Джон Макрей
Ніколи знову
Ніколи знову, чуєте, ніколи!..
Хай буде травень, сонце і роса,
Бузкова повінь, ніжність матіоли,
Хмарин отари в мирних небесах…Хай буде щебет вранішньо-пташиний,
А не зловісні постріли гармат,
Щасливий сміх маленької дитини,
Лиш не тривожний подзвін у набат…
Хай буде річки свіжість кришталева
Замість багряно-спечених струмків,
І буйноцвіттям дихають дерева,
Лише б не чаду видихи їдкі…
Лише б не вдів згорьовані обличчя,
Гірка розпука в маминих очах…
Нехай війна до зброї не покличе
Простого хлібороба-орача…
О, скільки їх пішло за виднокола!..
Чи є десь мірка втратам і жаля́м?
Ніколи знову, чуєте, ніколи!
А хто посміє - проклене Земля!..
Наталя Данилюк
Я так їх люблю, коли квітнуть в полях!..
Сьогодні ж під плач опечалених дзвонів
Вони промовляють: "Не вбий! Не стріляй!.."
Горять ясні вогники - маки червоні
У пам’ять загиблих від куль і гранат.
Співають в гаях солов'ї безборонні…
Над Вічним Вогнем плаче сивий Солдат…
НІКОЛИ і ЗНОВУ… Опісля агоній,
Опісля кривавої бойні - війни
Цвітуть застереженням маки червоні,
Де кров проливали найкращі сини…
А хлопчики наші стоять в обороні,
І скроплена кров'ю Вкраїнська земля…
Весна простягнула нам маки червоні,
Що просять-благають: "Не вбий! Не стріляй!.."
А серце… А серце раниме - без броні -
Здригається… Кличе ГОСПОДНЄ ІМ'Я
За всіх, хто стояв і стоїть в обороні,
За наших найкращих у світі хлоп'ят.
Дві білі пелюстки - складаю долоні:
Мій БОЖЕ!!! Храни нас! Візьми під покров!
Пелюстки у маків - червоні-червоні…
Від чорної кулі розходиться кров…
А хлопчики наші стоять в обороні…
Надія Кметюк
Немає коментарів:
Дописати коментар