понеділок, 6 липня 2015 р.

Ой, на Івана та й на Купала...

... Десь вдалині ласкаво дзюрчить джерельце. Трави перешіптуються під ногами, дерева глухо поскрипують, ніби говорять між собою. Розриваючи темряву яскравими іскрами, палає вогнище. По темній воді пливуть вінки, віщуючи долю…Весь світ оживає: наступає чарівна Купальська ніч ...


Купальська ніч, царівна срібноока

Купальська ніч
В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.

І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.

Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.

Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.

І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
Наталя Данилюк