четвер, 18 грудня 2014 р.

Пророча "Патетична соната" Миколи Куліша

  Україна сьогодні не сцена, а плацдарм… 
Плацдарм великого змагу ідей…
Микола Куліш "Патетична соната"
«Патетична соната» М. Куліша – це твір про болісний пошук Україною своєї долі на роздоріжжях історії. Проте поруч із драмою української долі центральною темою «Патетичної сонати» є трагедія гуманізму в обставинах соціально-політичних потрясінь
Письменник підводить нас до висновку, що не існує соціальної ідеї, навіть найпрекраснішої, найблагороднішої в своїй початковій суті, заради якої варто було б платити життям однієї людини, сотень, а тим більше – тисяч і мільйонів людей.
П’єса «Патетична соната» насправдi прекрасна, бо написана людиною, що бачила Україну наскрiзь i вiдчувала кожний її подих. М. Кулiш i в життi був повнiстю вiдданий Українi, вiн i жив i помер заради неї.
Ознайомтеся з найбільш відомими цитатами з твору – і ви зрозумієте, наскільки  він актуальний сьогодні.


Ø Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна.
Ø Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?
Ø Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора!
Ø Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
Ø Гармат би нам та кулеметів замість мрій.
Ø Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці!
Ø Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї.
Ø Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
Ø На московському кумачі України самостійної не вишити!
Ø Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.
Ø Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
Ø Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!
Ø Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі…
Ø Так, я чайка! Скажу: я тая чайка, що літала над Жовтими Водами, об дороги чумацькії билась, що літа і б'ється у кожному козацькому серцеві…
Ø Українче, спізнай самого себе!
Ø Ніч така велика, як Росія, а Росія, як ніч — не видно й не чути нашої України.

Тест п'єси "Патетична соната" тут "Патетична соната"


Немає коментарів:

Дописати коментар